Як я відсвяткував Новий Рік 2010

Почнемо із того, що зустріч за всіма параметрами була на багато потужніша ніж минулого року. Бо святкував Новий Рік не вдома, і не сам, і не один. Отака виявляється цікава штука – стосунки. Альтернатива – найкращий вихід із суперечок. Тому свято довелося перенести на нейтральну територію – до Києва, на Майдан, у юрму незнайомих людей. :)


Новий Рік 2010

Завдання №1: Дістатись Києва у п’ятницю після роботи.
Через те, що навіть офіційно ми мали завершувати роботу о 16тій, а насправді ніхто нічого не робив уже після 13ї, і часу було до 22ї, – проблем із цим не виникло.

У Києві був початок восьмої.


Завдання №2: Вбити близько 4 годин часу.
Намагання вештатись вокзалом, особливо ні до чого не призвели. Тільки надибав Інтернет клуб, на дверях якого було написано: «Люди, сьогодні 31 грудня. Що Ви тут робите?!!! Ідіть додому!!!». Ціна в 12 грн./год. мене не надихнула. Тому почав дзвонити знайомим, з ким можна було б зустрітись тієї ночі. Розмови тривали десь годину. Лишалося ще 3. :) Думка про Інтернет, мене таки не залишила, і я надибав Укртелекомівський клуб – 4 грн./год. Я мав рацію, Інтернет і Бізар – серйозні вбивці часу. Що дуже цікаво, мене там не було понад півроку, але зайшовши, зустрів кілька знайомих. =-O Дівчину, з якою спілкуюсь раз на кілька місяців, по кілька рядків. Хлопця, який, з його слів, подолав набір залежностей: алко-, токсико-, нарко. А також людину, що минулого року присвятила мені вірш. 2,5 години пролетіли, як одна хвилина. Ще була одна розмова з незнайомкою, з якої можна виділити це: «Яка різниця звідки я? Ми ж все одно не побачимось… продовження не буде… чат закриється і ми помремо одне для одного.»
Час вдало подолано. Зустріч на пероні. Можна рухатись далі.

Завдання №3: Концерт на Хрещатику.
Поїхали метром. Народу не дуже багато. Згадався концерт Пола Мак Картні – тоді відчувався рух, ейфорійна атмосфера, а зараз все мляво. Між людьми багато простору, ніякої особливої концентрації на сцену, тому було вирішено прогулятись околицями. Повернулись до сцени за півгодини Новий Рік. Туди-сюди, гоц-гоц з народом і вже явилася Юлька. Одразу всі вишикували пляшки із шампанським. Її незрозуміла промова, від якої не відклалося жодного слова. І тільки натовп, що стоїть у півоберта, обираючи між сценою та годинником.

Нарешті мить, на яку всі так довго чекали – залпи святкового феєрверку, і сотні корків, що здійнялися в небо, гучні крики-визги та бризки шампанського. Отаке воно просте народне щастя.
Під час піку несамовитості на майдані (±15 хв. 00:00), дуже активізувались фотографи, які знімали все, шо дзибало, бухало, цілувалось, обіймалось та іншим чином, виявляло неймовірний спектр емоцій. Під їх пильні об’єктиви втрапили і ми. Один з них навіть обіцяв надіслати роботи на мило, яке залишили йому на папірці… Але не судилося :(

Концерту ще мало бути 2 години. Щоб не змерзнути довелося тулитись, і тулити в хороводи людей, кружляти з ними, стрибати і витанцьовувати.

Запам’ятався ще один момент: Я був у дідоморозівській шапочці з написом «Шукаю снігуроньку», а моя снігуронька у шапочці з написом «Шукаю Дідуся» , і хоч у натовпі блукала велика кількість добре перевдягнених і гримованих Дідів та снігурок, надибалась тітка, яка пристібалась саме до нас, що ми буцімто справжні, і попросилась сфоткатись; з нею був, чоловік, що збирався фоткати, але ми загребли його до себе і припахали до цього діла міліціянта. А ще, саме згадав, довго за нами стояв вже літній дядько, і весь час дивно дивився, чи спостерігав, аж потім підійшов, дав по цукерці і сказав: «Це і є справжнє кохання. Такі емоції, я вражений. Хай Вам щастить.» . =-O Шо-де, кого позвать?

Завдання №4: Вибратися з Києва.
Утікли на вокзал. Холодно ж було. Щоб не змерзнути і не захворіти. Та й треба було чимось з Києва вибиратись. А отій порі лишався тільки автостоп, бо квитків ні на що не було на найближчу добу, маршрутівки обіцяли розпочати їздити з 10ї години ранку.
Пішли спершу перекусити бутери та попити чаю. Було щось близько 3ї ночі., коли стрельнула думка: подивитись, коли відкривається метро. Вийшли з вокзалу.
Таксист, – Куди Вам їхати?
– Без тіні сумніву, – на Житомир.
Шось він там почав бурмотіти про подвійний тариф у новорічну ніч, про то, шо до Житомира 140 км, що зробить знижку…
В кінці видав – 1000 грн.
– Добре, ми подивимось коли відкривається метро і подумаємо.
Пішли до входу у ст. м. Вокзальна. А там поруч вхід у приміський вокзал. І відтіль лунає голос: «Електропоїзд № такий-то відправляється на Коростень о 3:27». Час? – 3:17. Хором: «А-а-а…» Квитки на 2х обійшлися у 21 грн. Як стане відомо пізніше, це всі витрати на дорогу. Бо контролерів не було ні в електропоїзді, ні у дизелі з Коростеня на Житомир. Загальна економія на Новий Рік склала 1000 – 21 = 979 грн. :D

 

Щастя Вам у Новому Році, натхнення та інших гараздів!
Зі святом ;)
Щиро Ваш… *CRAZY*

 

Настрій: скажено щасливий
Музика: Scorpions – White Dove
21.01 – 2010

Залишити коментар

Ви повинні увійти для того, аби написати коментар.