Подорож на Овруцько-Словечанський кряж

Нарешті сталося… дотяг себе до блоґу…

Усе почалось у Житомирі 26 червня о 4:30 по обіді від супермаркету Дастор. Останні придбання і на Щорса, переїзд і шлях на Коростень… Кінцева мета: “Дістатися гір у нашій області, так званий Овруцько-Словечанський кряж“.


Під Андріївкою - змащення цепки

Отакі ми всі подорожуючі:


Під Андріївкою - Ми в кущах

Останні прикрашання :-D :


Веломакіяж

Дорога до Коростеня виявилась важкою, особливо для мене. По-перше вона уся в горбах, ямах і вибоїнах, хоч і асфальт. По-друге мій вєл без амортизаторів, і з твердим сідлом. По-третє рюкзак, що давав додаткове навантаження зверху… бідна моя дупа… І по-четверте, зовсім забув, – вітер у пику…

Дісталися Коростеня щось по дев’ятій вечора. Темніло… Хмарніло… Пішли докуповувати харчі до маркету і тут нас заскочив зненацька некислий дощик. Хоч у планах було дістатися Лугин, або найближчого лісу і ночувати у наметах, та це нам не вдалося. Телефонний дзвінок додому приблизно наступного змісту:

Добрий вечір… Мамо, вгадай де я… У Коростені,… на велосипеді,… так, так з Житомира, …. я не сам… зі мною ще 2-є друзів… ми ночуватимемо у нас на горищі…

На горище нас ночувати не пустили. Перед нашим приїздом туди саме наклали мокрого сіна сушитись… Аблом… *PARDON*
Довелося митись і лягати спать у ліжечка… (отакий от екстремальний туризм йо)

З самого срання™ рідні, зрадівши такому припливові дармової робочої сили, збудили спершу мене, і змусили допомагати знімати обламану недавнім буревієм ябулуневу гілляку з телефонного кабелю. Який в кінці таки частково розірвався (одна жила) – таким чином було експерементально встановлено, що інтернет ADSL може працювати на одному дроті, на відміну від телефону.

Перед виїздом із Коростеня:


Перед виїздом з Коростеня

Виїхали за місто і поперли по Варшавці (траса Київ-Ковель) в сторону Лугин. Було два варіанти: весь час по трасі і дорогою, або через села навпростець. Ми обрали найгірший варіант. Вирішили звернути під Клочевим.


Клочеве

Там нас, при в’їзді у село, і крекнули… Довелося патчитись, а заразом закошувати під співочу принцесу з 5го елементу :-)


Патч

Полями, полями:


Поля

Із роздумів у полях:

Прикольно дядьки косять, спека, мухи, трахтур гуде… Кажеш зарплати мало платять… Під кондиціонером, на м’якому стільці, комп, інтернет, найважчий інструмент телефонна слухавка, основний – комп’ютерна мишка… Не подобаєцця? Вперед за вила, граблі та косу… Ю а велкам… село чекає на тебе…

Дістались Лугин, проїхали їх, покрутились найближчим лісом над Жеревом, надибали таку місцину:


Стіл у лісі

Тут ми відпочивали, допивали залишки вермуту (розпочали ще по приїзді до Коростеня вдома, за приїзд), купалися у ріцці.
Ввечері поїхали в сторону Липників. Модне село… Як каже Задорнов, тепер ви будете пишатись нашими. От шо перше ми там побачили:


Липники - антена на дереві

Далі більше… вирішили зайти у місцевий магазин… Відкрили одні двері, другі… =-O … а там кондиціонер… тєлік висить на стінці… кілька столиків всередині… шатро з лавочками і столами на дворі:


Липники - місцевий магазин

Там ми замовили чаю у півлітрові стакани з-під пива, з двома пакетиками і добрячою кількістю цукру, здивувавши тамтешню продавщицю. 8-)
Нас, тим часом, накрило дощиком – довелося трошки посидіти, почекати і замовити по другій ;-)
Виїжджали звідти коли вже почало темніти, тому я одразу не в’їхав шо це була за будівля:

Липники - спиртзавод

А то виявляється славнозвісний спиртзавод…

Виїхали ми звідтіль і попхались вже поночі по бруківчастій дорозі на Повч. Було темно, ямно і стрьомно… Потім блукання з ДжіПіЕсом по селі та поневіряння лісом піщаними стежками у пошуках підходящого місця для ночівлі на березі. Розведення вогнища, встановлення наметів і вкладання проспатись.

На ранок:


Моя пика

Наш табір десь під селом Повч:


Табір, ліс, берег Жерева

Вранішнє купання (точніше обіднє):


Вранішнє купання

Поки ми там собі відпочивали до нас пристібався дуже гарний метелик:


Метелик

Коли ми вже вдосталь поїли, відпочили і пороздуплялися, вирішили вже вибиратись відтіль. Почали їхати лісом… а хай йому грець, цікаво, як там можна було їздити вночі і не навернуцця? Вдень це викликало неабиякі складнощі, особливо з моїм шосейником. Пісок штука потужна…
І вже коли мали виїжджати в село згадали, що ми не подивились на дамбу… А коли приперлись на неї, зрозуміли, що ще й забули там покупатись:

Викладаю тіки своє відео, бо там багато, а обробити mp4 не вдалося, щоб об’єднати. Якщо зроблю перезаллю пізніше. ;-)


Дамба Жерев

Далі ми почали шукати дорогу на хутір Мощаниця, який як потім виявилось, відселено у зв’язку з Чорнобилем.


Хутір Мощаниця

Там нас знову здибав дощ. Пили сок і щось жували, стоячи під деревами. Там я вперше побачив дуже гарне явище, яке для себе назвав “Молочний шлях” – розпечена під сонцем дорога під дощем почала парувати, туман від неї здійнявся мабуть більше ніж на півметра. І от у цьому химерному селі без людей, з розваленими хатами, замісь дороги суцільна молочна річка, грім, дощ і гнітюча тиша… ппц…

Звідтіль лісом ми посунули на Красилівку. Такого лісу я ще не бачив – скрізь усе поросле мхом різних яскравих кольорів.


Ліс дорогою на Красилівку

Але були і не дуже приємні моменти:

Ліс дорогою на Красилівку

Скрізь болото, калюжі і бруд.

Ліс дорогою на Красилівку


Ліс дорогою на Красилівку


Ліс дорогою на Красилівку

Далі були Веледники, Білка, Словечно, Бігунь, Городець.

Десь дорогою


Городець

І оті 3 км, шо на знакові, бруківка без узбіччя і підйом градусів 20 не менше… Перед тим як…

Туман

Ми задумали дістатись селища Усове, і вирішивши, що ми вже достатньо накатали по трасі, звернули, бо на мапі угледіли лісну дорогу з Городця. То був наш ФАТАЛ ЕРРОР. Відрізок піщаної дороги у лісі 10 км з валунами. Доводилось пертись з вєліками у руках, бо були місця, де не можливо було рушити з місця. Знову починало темніти. А потім зтемніло зовсім, а ми тільки середини дісталися. Вже думали доведеться ночувати в лісі. Але ми наполегливо йшли до мети. Бо нас вже чекали в Усово бусом.


Усове

НАаааарешті ми його дістались…

У Житомирі були десь початок 2гої ночі… Натомлені, заковбашені але щасливі… *CRAZY* <– типу замісь HAPPY END, але як я собі думаю це тільки початок…


Залишити коментар

Ви повинні увійти для того, аби написати коментар.